Звернення до російських колег в галузі репродуктивної медицини
Шановні російські колеги!
Останні події в Україні викликають різну оцінку у висвітленні засобів масової інформації в Україні, Росії та багатьох країн світу.
В якості громадянина України і людини з певним життєвим досвідом я б хотів висловити свою позицію, яка, можливо буде Вам цікава і корисна. Як би ми не намагалися зробити свою професію аполітичною, ми стоїмо біля витоків людського життя. І нам не може бути байдуже – в якій країні будуть жити створені з нашою допомогою діти? Що вони нам скажуть через 20-30 років?
В Україні відбулася революція, спрямована проти ненависного режиму з усіма атрибутами, що ставлять цей режим поза законом – корупція, свавілля, нехтування прав людини. Відразу Вам скажу, що багатьох членів нового уряду я знаю особисто як порядних людей і супер-професіоналів. Нова влада буде змушена прислухатися до народу, бо привид Майдану стає кращим контролером за її чесністю. У людей, і у мене особисто, з’явилося головне – надія! Законність нової влади я не хочу обговорювати – вона визнана насамперед більшістю народу і практично усім світом.
Сумніви в її законності виникли тільки у Росії, Сирії і КНДР. Коментарі зайві, а список країн явно не сприяє зростанню іміджу Росії.
Я не можу сприйняти останні події. Буду краток до телеграфного стилю:
1) Чому російські війська в Україні?
2) Чому це знають всі, крім росіян?
3) Чому реальною стала загроза війни між Росією і Україною?
4) Чому будь, що говорить українською мовою, відразу стає «бвндеровцем»?
5) Чому Росія так болісно відреагувала на зміну влади в Україні і вирішила приймати рішення за Україну?
Цих «чому» у мене безліч, але я не хотів би Ваc ні втомлювати, ні шокувати – сказаного цілком достатньо.
Я прочитав лист «на підтримку війни» за підписом великої кількості російських діячів культури Росії. Це дуже схоже на викривальні компанії із засудженням Пастернака, Солженіцина, Сахарова. Потім всім підписантам було дуже соромно, і вони не дуже охоче коментували цей штрих своєї біографії. Як атавізм радянської системи ми пам’ятаємо викриття генетики, кібернетики та інших «ворожих наук». Можна говорити про колективне «психозі», про «стадному почутті», але ж підписали люди не з натовпу і не з стада. Це вже було в історії – в 1937 році першими жертвами ставали вчорашні викривачі!
Я не закликаю Вас до демонстрацій, публічних виступів – настрій народу створюється не на площах, а на кухнях! Зрозумійте, що на трагедії іншого народу жоден народ не стане щасливим. А подих війни дуже близько. Лікарям з ДРТ клінік приходять повістки. Пацієнти звертаються з проханням про кріоконсервації сперми у зв’язку з неможливістю приїхати в день пункції – покликані на військові збори. Так що – готувати доповідь на тему: «Програма ЕКО у військових умовах»? Зрозумійте, що війна, незважаючи на всю міць російської армії, стане національною трагедією і для Росії, і для України.
Я знаю і розумію іншу Росію. Росію Пушкіна, Чехова, Достоєвського, Толстого, Росію як символ інтелекту і гуманізму. Росію з автоматами, на БТРах і танках я не люблю, не припускаю і не розумію.
Я сподіваюся, що цей складний і кошмарний період в історії наших країн буде закінчений. Я впевнений, що буде складний період відновлення взаємної довіри. Головне – віддалитися від і ні в якому разі не перетнути «точку неповернення»!
Залишаюся при цьому невиправним оптимістом – сподіваюся побачити багатьох російських колег у Києві 20-22 червня 2014 на нашому щорічному з’їзді Української Асоціації Репродуктивної Медицини.
P.S. Колись, дуже давно, ще в часи СРСР, я потрапив на військові збори. І в короткі хвилини «парубоцьких», один з кадрових військових медиків завжди починав з одного тосту: «Бажаю всім Вам лікувати хворих, а не поранених!». Краще не скажеш!
Зукін Валерій Дмитрович
Віце-президент Української Асоціації репродуктивної медицини
