European Atlas of Fertility Treatment Policies 2024 визначає «Ідеальну країну» в допоміжних репродуктивних технологіях (ДРТ) при лікуванні безпліддя по 9 критеріям. Розглянемо почергово всі з погляду ситуації в Україні.
Критерій 1. Законодавство: Спеціальні закони про ДРТ для стабільного доступу.
У правовому регулюванні ДРТ можна виділити три рівні: перший – на міжнародному рівні (в основному медичний аспект ДРТ); другий – законодавство держав (як правило, законодавство про охорону здоров’я та сімейне законодавство); третій – договірне регулювання (цивільно-правові договори про процедури або послуги ДРТ). В Україні ДРТ прописані в « Законі України «Основи законодавства України про охорону Здоров’я», 1992 року, Стаття 48, В Сімейному кодексі 2002 року та Цивільному кодексі 2003 року, Законі України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», 2012 року. Це цілком забезпечувало роботу галузі репродуктивної медицини нашої країни. В той же час, всім зрозуміло, що на порядку денному розробка окремого закону про ДРТ, який не погіршить роботу галузі! Потрібна регуляція, як в Євросоюзі, а не «зарегульованість та заборони», як в запропонованих законопроектах!
До відома. Згідно European Atlas of Fertility Treatment Policies 2024 з 49 країн Європи спеціальний закон про ДРТ мають 42 країни (85,7%).
Критерій 2. Управління даними: Національні реєстри процедур ДРТ та для донорів.
Згідно European Atlas of Fertility Treatment Policies 2024 в Європі з 49 країн 32 (73,5%) ведуть національні реєстри процедур ДРТ, а менше половини, 22 (44,9%) країни, ведуть реєстри донорів.
Наша галузь добре працює, в той же час, якщо ми рухаємось в Європу, потрібно запроваджувати Національні реєстри в нашій галузі. Питання не просте, але воно потребує обговорення та вирішення на професійній основі, зокрема законодавчого врегулювання.
Кількість закладів ДРТ зростає. Ми знаємо за 55 закладів, які в УАРМ. Майже всі вони подають обов’язкові звіти (форму галузевої статистичної звітності N 41-здоров «Звіт про допоміжні репродуктивні технології») в Центр статистики. А інші? Ніхто не знає їх точної кількості та що вони роблять, їх професійну здатність та ін. Не секрет, що деякі заклади ДРТ жодного разу не подавали обов’язкових звітів про ДРТ, які вони проводили. Десятками років! З 2017 року відмінили реєстрацію та звіт по безпліддю в країні. Ситуація сумна!
Ми залишаємо за УАРМ право проявити ініціативу та попрацювати в цьому напрямку.
Критерій 3. Інклюзивний доступ: лікування та донорські послуги доступні всім, хто їх потребує.
І тут у нас все добре: 1) надаємо послуги IVF/ICSI з власними гаметами для гетеропар (Європа 100%); 2) з донорською спермою (ДС) для гетеропар (Європа 91,8%); 3) ДС для самотніх жінок (Європа 75,5%). У нас не дозволено ДС для жіночих пар (в Європі 42,9% країн дозволяють).
У нас дозволено донорська яйцеклітина (ДЯ) для гетеропар (Європа 83,7%) та самотніх жінок (Європа 63,3%), в той же час у нас не дозволена ДЯ для жіночих пар (Європа 32,7%) та чоловічих пар (Європа 12,2%).
Констатуємо, репродуктивна медицина України з перших трьох критеріїв відповідає тільки третьому!
Критерій 4. Генетичне тестування: доступ до генетичного тестування ембріонів.
Констатуємо, в Україні воно дозволено, фінансується державою в пакеті медичних гарантій лікування безпліддя ДРТ через НСЗУ. Тобто критерій зараховується, але кошти, які виділяються на дану процедуру, вкрай мізерні. Це суттєво обмежує застосування генетичного тестування.
Констатуємо, в репродуктивній медицині України зараховуються з розібраних нами чотирьох тільки два, третій та четвертий.
Критерій 5. Прозорість: неанонімне пожертвування з розкриттям особистості донора дітям.
Згідно наказу МОЗ N 787 «… донорами ооцитів можуть бути: родички або знайомі жінки (не анонімні донори); анонімні добровільні донори; пацієнтки програм ДРТ, які за поінформованою письмовою добровільною згодою надають реципієнту частину своїх ооцитів».
Донація ембріонів: «Донорами ембріонів можуть бути добровольці або пацієнти програми ЗІВ, у яких після завершення формування повної сім’ї (народження дитини) залишаються у кріобанку невикористані кріоконсервовані ембріони.
… за письмовою згодою пацієнтів-донорів або донорів- добровольців ці ембріони можуть бути використані для донаціі безплідній подружній парі – реципієнту, а також жінкам-реципієнтам, які не знаходяться у шлюбі.»
Чудово прописано!
Зауважте, у нас не прописано, що «дитина має право знати донора». В той же час, підкреслюю, тільки в 26,5% країн Європи донорство тільки неанонімне, в 42,9% –виключно анонімне, в 24,5% – змішане. Потрібно обговорення питання «…розкриття донора…» для нашої країни з суспільством та юристами! Тобто даний критерій «ідеалу» вписується тільки наполовину!
З п’яти пунктів «Ідеальної країни ДРТ в Європі» Україна вписується в 3-й, 4-й та 5-й, але тільки на 50% в кожному!
Критерій 6. Фінансування: повне фінансування лікування 4-х циклів внутрішньоматковою інсемінацією (ВМІ) та 6-ти циклів екстракорпорального запліднення/інтрацитоплазматичноі інʼєкції спермія в яйцеклітину ( IVF/ICSI) по всій країні.
На жаль, в даному критерії Україна суттєво відстає, він не прописаний в проєкті, зовсім не фінансується ВМІ, а 2 цикли IVF/ICSI фінансуються за мізерну суму.
Як в Європі? Фінансують: 46,9% країн – до 4-х циклів ВМІ, 16,3% – повністю 6 і більше циклів IVF/ICSI, а 14,3% – частково.
До «ідеалу» в ДРТ Україні потрібно ще підтягнутись!
Критерій 7. Послуги підтримки: фінансова психологічна підтримка як частина лікування безпліддя.
В Європі тільки 20,4% країн в даному критерії. Аналогічно в Україні її немає. Критерій не зараховується.
Критерій 8. Консультації: розробники політики ДРТ консультуються з асоціаціями пацієнтів щодо законодавчих змін.
В Європі таких країн 38,8% . В Україні такої практики немає. Критерій не зараховується.
Критерій 9. Освіта: державні програми навчання з питань безпліддя.
Тільки 4 країни Європи (8,2%) мають такі програми: Ірландія, Німеччина, Латвія та Велика Британія. В Україні їх теж немає. Відповідно, критерій не зараховується.
Констатуємо, до критеріїв «Ідеальної країни в ДРТ» в Європі нам ще потрібно всім добре попрацювати.